-
Чим був Волинський злочин?
Волинський злочин – це антипольська етнічна чистка, яку було проведено українськими націоналістами; мав характер геноциду. Він охопив не лише Волинь, але також Львівське, Тернопільське й Станіславівське воєводства, – тобто Східну Галичину, а навіть частину сусідніх з Волинню воєводств: Люблінського (від заходу) та Полісся (з півночі). Час перебігу Волинського злочину – це 1943–1945 рр. Винуватці Волинського злочину, – Організація Українських Націоналістів фракція Степана Бандери (ОУН-Б) та її збройне плече Українська Повстанська Армія (УПА), – планове винищення польського населення у своїх документах визначали назвою: «антипольська акція».
More -
Календар подій
1941/1942 рр. – українське населення Волині починає організувати збройні відділи з метою захисту перед пацифікаційними акціями, здійснюваними німецькими підвідділами з використанням української поліції. Тоді виникла партизанка, названа Українською Повстанською Армією (УПА), якою командував Тарас Бульба-Боровець (до війни пов’язаний з петлюрівською орієнтацією).
More -
Українці у міжвоєнній Польщі
У польській державі, що відродилася 1918 р., опинилося близько 5 мільйонів українців, які являли близько 16 відсотків усіх громадян країни. В деяких районах (Волинь, Східна Галичина) вони були більшістю. Українці з Волині і Люблінщини в більшості були вірними Православної церкви, галицькі – Греко-Католицької; там також значно вищим був їхній ступінь національного усвідомлення. Понад 90 відсотків українців у II Речі Посполитій мешкали на селі, 3–6 відсотків утримувалися з роботи в промисловості, близько 1 відсотка цієї популяції становила інтелігенція. Згідно списку населення від 1931 р., у Волинському воєводстві проживали 2 085 000 осіб. Переважну більшість становили тут українці – 63,9% (близько 1456 тис.), а потім: поляки – 15,6% (бл. 340 тис.), євреї – 10% (бл. 210 тис.), німці – 2,3% (бл. 47 тис.), чехи – 1,1% (бл. 30 тис.) та інші, менш численні групи населення.
More -
Вересень 1939 року та радянська окупація
Разом з вибухом Другої світової війни у вересні 1939 р. біг подій набрав швидкості. Серед мільйона солдатів Польського війська було 110 тис. українців, які нарівні з іншими воювали з ворогами. Однак паралельно, а особливо після нападу СРСР на Польщу (17 IX 1939 р.), на Волині почався націоналістичний терор: насильства, грабежі й вбивства, спалювання польських садиб і господарств. Загинули 2–3 тис. поляків, серед яких багато було евакуйованих солдатів, поліцейських, чиновників та втікачів з центральної Польщі. Крім того, українською картою почали грати німці. Прикладом може бути «легіон Сушка» – 600-особовий, перепідготований Абвером і організований полковником Романом Сушком, що постійно перебував у Німеччині, відділ ОУН, який взяв участь у німецькому вторгненні на Польщу від півдня.
More -
Німецька окупація, Голокост
Багато українців зв’язували свої надії на відродження української державності з III Рейхом. Влітку 1941 р. у багатьох місцевостях німецькі загони віталися українським населенням з ентузіазмом. Було будовано вітальні ворота, вішалися синьо-жовті прапори. Потім давне Волинське воєводство, разом з частиною Львівського та Поліського воєводств, як Генеральну округу Волинь–Поділля, включено до Райхскомісаріату Україна з місцем перебування у Рівному. Біля німецьких установ були покликані українські правління, завданням яких було виконання обов’язкових доставок для німців, вербування робочих до III Рейху, будування та ремонт доріг. У свою чергу, Львів був втілений до Генерального Губернаторства як столиця дистрикту Галичина.
More -
Геноцид ОУН-Б та УПА на поляках
Після масових вивозів й арештів зі сторони НКВС та репресій з боку німців (вивози на примусові роботи до Рейху, арешти, табори й масові розстріли), у 1943 р. поляки на Волині становили ледь 10–12 відсотків усіх мешканців. Вони були етнічною групою, в більшості позбавленою суспільних діячів, інтелігенції, військових. Поляки не творили конфліктних ситуацій, а навіть за будь-яку ціну їх уникали. Це треба підкреслити, оскільки частина українських істориків підриває ці факти. Врозріз з правдою, вони рекомендують, що Волинський злочин, нібито, не був початком, але другим етапом кровопролитного польсько-українського конфлікту. Перший, – який тривав до весни 1943 р., – мав бути (згідно цьому оповіданню, що не має жодної опори в дійсності) неконтрольованою й не інспірованою ОУН-Б «селянською війною» («жакерією»).
More -
Наслідки Волинського злочину
У 1944 р. антипольський терор ОУН і УПА перенісся з Волині до Східної Галичини (Львівського, Станіславівського й Тернопільського воєводств), а також на Люблінщину. Згідно обережним оцінкам польських дослідників, Волинський злочин, який тривав зі зламу 1942/1943 рр. до середини 1945 р., поглинув близько 100 тис. поляків (40–60 тис. на Волині, 30–40 тис. у Східній Галичині, щонайменше 4 тис. на землях сьогоднішньої Польщі, з чого до 2 тис. на Холмщині (такою назвою українці визначали південно-східну частину Люблінського воєводства). Наступних щонайменше 485 тис. поляків (125 тис. з Волині, 300 тис. зі Східної Галичини, 60 тис. з Холмщини) українська партизанка, під страхом смерті, вимусила втікати на територію центральної Польщі. Слід додати, що весною 1944 р. близько 20 тис. українців з Холмщини також покинули свої обійстя в побоюванні перед польським підпіллям.
More